Я шукаю..

Російсько-українська війна: рік після вторгнення Енергетика

Російсько-українська війна: рік після вторгнення

Автор: Саймон Флауерз, головний аналітик і голова компанії Wood Mackenzie.

Війна Росії мала величезний вплив за межами України, зокрема на світові енергетичні ринки. Стрімке зростання цін і порушення ланцюга постачання призвели до кризи доступності палива в багатьох країнах і підживили інфляцію, яка тягне за собою світову економіку.

Ось наші думки про те, як війна змінила енергетичні ринки через рік:

1. Енергопостачання більше не сприйматиметься як належне. Жодна країна більше не може дозволити собі стати залежною від імпортованої енергії від одного постачальника. У майбутньому енергетична безпека залежатиме від різноманітності видів палива та джерел, а також пріоритету внутрішніх ресурсів. Через війну всі імпортери енергоносіїв прискорилися в цьому напрямку.

2. Європа може прожити без російського газу. Світовий ринок надзвичайно швидко адаптувався. Високі ціни знизили попит у Європі та Азії та витягли наявну пропозицію на європейський ринок – обмежені обсяги альтернативного трубного газу та кожен вантаж гнучкого СПГ з усього світу. Зростає впевненість у тому, що Європа зможе безладно пережити наступні три роки, хоч і з відносно високими та нестабільними цінами. Нові обсяги поставок, в основному СПГ із США та Катару, надходять з 2025 року, що сприяє послабленню повернення цін до «нормального рівня». У довгостроковій перспективі зростання СПГ все ще залежить від Азії. Проте війна докорінно змінила ринок назавжди – тепер це більш глобальний ринок, гнучкий і взаємозамінний, але, ймовірно, більш нестабільний, оскільки Європа конкурує з Азією за ті самі вантажі СПГ. Чи зможе Європа знову купувати російський газ у майбутньому? Можливо, але це буде довго, потребуватиме зміни режиму та й то, на наш погляд, не більше 15% від його потреб.

3. Стійкість нафти та вугілля. Незважаючи на постійне посилення санкцій, уряди були змушені доцільно тримати світло ввімкненим, а економіку цокати. Російський експорт як нафти, так і вугілля продовжував надходити на рівні, близькі до довоєнних обсягів. Апетит до експорту сирої нафти та нафтопродуктів (хоча й від різних покупців) допоміг Росії, яка постачає 10% світових поставок нафти, підтримувати свій внутрішній видобуток нафти близько до рівнів річної давності. Однак ми очікуємо, що санкції з часом візьмуть своє. Ціни на нафту після різкого зростання в перші місяці після вторгнення знову впали до рівня нижче довоєнного, що свідчить про те, що світовий ринок зараз достатньо забезпечений. Глобальна нафтопереробка, навпаки, була значно порушена. Експорт російської нафти зі знижками був витіснений з Європи, головним чином до Китаю та Індії; і продукти зараз здійснюють те саме перетасування, але на інші ринки. Виниклі суперечності в торгівлі сирою та нафтопродуктами, логістиці доставки та гнучкості нафтопереробних заводів знайшли своє відображення в історично високих маржах нафтопереробки, які зменшаться пізніше цього року, коли нові потужності будуть введені в дію.

Прочитайте повну інформацію з книги Вуда Маккензі Саймон Флауерз.